«Як виховати в дитини дошкільного віку потребу бути охайною»

              «Як виховати в дитини дошкільного віку потребу бути охайною»

            

Зазвичай непосидюча й активна дитина дошкільного віку через силу може всидіти на одному місці, поки мама зачісує її волосся чи обстригає нігті, не любить мити голову, зуби чистить поспіхом та й то лише після кількара­зового нагадування дорослих. А як нелегко дитині прокидатися рано-вранці та, збираю­чись до дитсадка, самостійно вдягатися. Треба пам'ятати, що вдягати за чим, вміти застебнути ґудзики, зав'язати шнурки тощо.

Дитина не бажає докладати зусиль, пере­кладає дії з догляду до собою на дорослих. А дорослі й самі за появи в дитини навіть най­менших труднощів поспішають прийти на допо­могу. Звісно, батькам набагато простіше і швидше самим умити дитину, одягнути її, аніж чекати, поки дитина це робитиме повільно й незграб­но. Та при цьому варто розуміти, що в такий спосіб вони формують в дитини пасивну позицію, гальмують розвиток у неї самостійності та куль­турно-гігієнічних навичок. Відтак дитина при­ходить до дитячого садка й не може дати собі ради, безпорадно просить педагогів: «допомо­жіть», «застебніть», «одягніть».

Тож замість того, щоб робити за дитину абсолютно все, попіклуйтеся про те, щоб забез­печити вдома умови, сприятливі для формуван­ня в дитини культурно-гігієнічних навичок. По­всякчас повторюйте разом з дитиною ті чи ті дії, допоки навички остаточно не сформуються.

Що має вміти дитина на різних вікових етапах дошкільного віку?

Передусім з'ясуймо послідовність форму­вання в дитини дошкільного віку культурно- гігієнічних умінь та навичок, на яку доцільно орієнтуватися. Так, уже на другому році жит­тя діти мають вміти підставляти руки під стру­мінь води в умивальнику, змивати мильну піну з рук, витиратися рушником, пити з чашки, їсти ложкою, користуватися серветкою, носо­вичком тощо. Трирічні діти вже мають їсти са­мостійно й акуратно, ретельно пережовувати їжу, правильно тримати ложку, самостійно під­гортати рукави перед умиванням, користувати­ся милом, умиватися, витирати обличчя руш­ником. Дітей молодшого дошкільного віку слід навчати користуватися столовими приборами (ложкою, виделкою, ножем), серветкою, їсти акуратно, полоскати рот після їжі, правиль­но чистити зуби, зачісуватися, дотримуватися правил користування предметами особистої гігієни. Діти старшого дошкільного віку вже в змозі самостійно контролювати дотримання особистої гігієни, культурно поводитися за сто­лом тощо.

Діти завжди прагнуть долучитися до справжньої громадянської роботи, виявляють бажання зробити щось самостійно. Надмірна опіка й допомога дорослих здебільшого є перешкодою для розвитку природних сил. Тож потрібно вважати за необхідне з наймолодшого віку поступово надавати кожній дитині змогу виявляти самостійність, навчити не чекати «послуг» для себе з боку дорослих.

У щоденній роботі ми пропонуємо дітям практичні вправи для розвитку навичок самообслуговування. Використання цих вправ дає змогу:

- Координувати, вдосконалювати і нормалізувати поведінку кожної      дитини;

- Спрямувати бажання й наміри дітей у раціональне русло;

- Сприяти незалежності дітей від дорослого, укріплювати почуття власної гідності;

- Виховувати почуття відповідальності.

Більшість вправ, які  пропонуємо дітям, за змістом пов’язана з використанням  щоденних дій із догляду за собою, прибирання кімнати та предметного довкілля. Усі ці дії супроводжують життєдіяльність дітей упродовж дня як в дитячому садку, так і вдома.

Ми показуємо дитині як правильно мити руки, умиватися, вдягатися, зачісувати волосся. Звертати увагу дітей на їх зовнішній вигляд допомагає виконання вправ на рамках. Застібаючи й розстібаючи ґудзики, зав’язуючи й розв’язуючи стрічки, зашнуровуючи шнурівки, діти невдовзі починають застосовувати набуті вміння і для проведення до ладу свого одягу. Так, діти старшого дошкільного віку вже в змозі самостійно пришити ґудзик, зашити маленьку дірочку на одязі, почистити черевички.

У процесі такої роботи діти набувають навичок самообслуговування, вчаться бути більш незалежними від дорослих  у щоденній життєдіяльності.