«ПСИХОЛОГІЧНЕ ТА
ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДІТЕЙ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ»
Дитинство - це не тільки світлий і радісний
проміжок часу, це не тільки стан безтурботності, а й брак спілкування,
невпевненість у собі, брак любові і розуміння. Все це викликає у дитини почуття
занепокоєння, образи. Тому істотним моментом підготовки дітей до життя і до
школи є психологічна готовність: навчитися адаптуватися в новому середовищі,
адаптувати свої емоції і керувати ними. Наша система виховання і навчання
більшою мірою спрямована на розвиток інтелекту. У той час, як емоційній сфері
приділяється недостатньо уваги. Хоча для становлення особистості інтелектуальна
і емоційна сфери однаково важливі.
Що підтверджують слова Л. С. Виготського: “Емоційна сфера особистості має не
менше значення, ніж інші сторони, і становить предмет і турботу вихователя в
такій же мірі, як розум і воля”.
В
даний час зниженню чуйності сприяє технологізація життя, в якій активно бере
участь дитина. Замикаючись на телевізорах, комп’ютерах, діти стали менше
спілкуватися з дорослими і однолітками. А спілкування в значній мірі збагачує
чуттєву сферу. Сучасні діти
стали менш чуйними до почуттів інших. Тому робота, спрямована на розвиток
емоційної сфери, дуже актуальна і важлива. Емоційна
сфера є провідною в психічному розвитку дитини дошкільного віку і тому є
основою для усвідомлення дитиною себе.
Для цілеспрямованої роботи з дітьми необхідно визначитися, що брати за
основу, на які емоції спиратися. Дослідження
вчених однозначно свідчать: діти, які ростуть в умовах емоційної
незадоволеності, пов’язаних з дефіцитом людської уваги до них, турботи і
любові, в більшості випадків розвиваються неповноцінно. Їм, як правило,
виявляються властиві такі особистісні комплекси, як підвищена тривожність, стан
постійної напруги, очікування можливої небезпеки, незахищеності. Емоційні
проблеми, якщо не робиться своєчасних заходів їх корекції, – та база, на якій
виникає відставання дітей у навчанні, різні форми соціально – психологічної дезадаптації.
Важливий і той факт в психоемоційному
благополуччі, як адаптація дитини до дитячого саду. Під адаптацією традиційно розуміється процес входження
людини в нове для нього середовище і пристосування до його умов. Адаптація – це
динамічний процес, що призводить або до позитивного, або до негативного
результату. З приходом дитини в дошкільний заклад її життя істотно змінюється:
режим дня, відсутність батьків та інших близьких дорослих, нові вимоги до
поведінки, постійний контакт з однолітками, нове приміщення, що таїть в собі
багато невідомого, а значить потенційно небезпечного, інший стиль спілкування.
Для успішної адаптації дитини до умов дошкільного закладу, необхідно формувати
у неї позитивну установку на дитячий садок, позитивне ставлення до нього,
намагатися спільними зусиллями всього колективу створити атмосферу тепла,
доброти, уваги в групі, звертатися бажано тільки по імені. Говорити дитині, як
приємно бачити її в групі. Заохочувати дитину кожен раз, коли їй вдається
виконати саме незначне завдання. Важливо пам’ятати те, що для решти дітей
моделлю служить поведінка вихователя, і їх ставлення до новачка буде подібним.
Емоції дитини – це “послання”
оточуючим дорослим про її стан.Найбільш гострі і стійкі
негативні емоції дитина відчуває при негативному ставленні до неї оточуючих
людей, особливо вихователів і однолітків. Положення дитини в групі, характер її
взаємин з однолітками суттєво впливають на психічний розвиток дитини.
Спостерігаються такі статусні групи дітей залежно від їх положення в групі
однолітків: «зірки» –
діти, які перебувають у групі в атмосфері любові і поклоніння. Діти, яким «надається
перевага» – їх цінують за їх красу, чарівність, за здатність
швидко реагувати в різних ситуаціях. За впевненість у собі, за здатність, не
роздумуючи брати на себе відповідальність, не боятися ризику. «Знехтувані», «ізольовані» діти часто відчувають по відношенню до
себе байдужість однолітків або їх поблажливість. Такими дітьми стають з різних
причин: одні рідко ходять у дитячий садок, і діти фактично мало їх знають.
Інший тільки почав відвідувати дану групу, третій має фізичні вади, наприклад,
товстий, незграбний, не може грати в рухливі ігри. Таким чином, емоційне і
психологічне благополуччя дітей залежить не тільки від того, як їх оцінюють
дорослі, а й від думки однолітків. Тому
завдання педагога полягає в тому, щоб підвищити статус дитини в дитячому
колективі.
Дитина перебуває у дитячому садку більшу половину часу, в якому вона
активна. Тому педагоги повинні зробити все, щоб у цей час дитина відчувала
психологічний комфорт. Для
цього необхідно приймати дитину такою, якою вона є, уникати будь-яких виразів
нетерпимості, утримуватися від докорів і зауважень. Прагнути бачити світ, що
оточує її, очима дитини.
Відчувати зміни в поведінці і настрої всіх дітей, сприяти встановленню душевної
гармонії та емоційного комфорту кожної дитини.
«ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ»
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні
підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для
життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить
своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.
Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і
використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона
залучена.
Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як
процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його
соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна
стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом
цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних
наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).
Накопичення
дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду
сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до
навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що
саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості
(компетентності) дитини.
Під соціальною компетентністю
дошкільника ми
розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння
соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної
взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і
регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій,
відносин.
Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.
«ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я»
КОНСУЛЬТАЦІЯ
ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Вимоги
сучасності потребують переорієнтації змісту виховання підростаючого покоління,
зміщення акцентів на створення умов для поступального, повноцінного, всебічного
розвитку особистості. Для того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі,
самовизначитися у ньому, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного
віку, ціннісне ставлення до себе, свого образу «Я.
Ця
парадигма сучасної освіти яскраво відображена в державних документах, а саме:
Законах України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Національній
доктрині розвитку освіти»,«Базовому компоненті дошкільної освіти» (нової
редакції) та ін.
Сучасними психологами і педагогами вивчаються умови, найбільш сприятливі
для цілісного розвитку дитини як особистості, формування її психічного здоров’я
(О.Л. Кононко, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Л.Д. Мельник,
З.П. Плохій). Проблему фізичного розвитку дітей дошкільного віку досліджують
О.Л. Богініч, Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко, Л.А. Сварковську та ін. У
працях І.І. Брехмана, О.Д. Дубогап, Р.З. Поташнюк та ін. значна увага
приділяється питанням дотримання підростаючим поколінням здорового способу
життя.
Педагогічний процес з формування ціннісного ставлення до власного
здоров’я у дітей старшого дошкільного віку передбачає розкриття істотних зв’язків
і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя,
рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми. Пріоритети в
загальній системі роботи мають бути віддані навчально-виховній діяльності.
Основне її завдання – розвиток у дітей усвідомлення цінності здоров’я і
здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості. Дитина,
у якої буде сформоване сприйняття власного здоров’я як особистісної цінності,
намагатиметься свідомо коригувати свою поведінку щодо здорового існування.
Тобто, буде бережно ставитися до власного здоров’я і здоров’я оточуючих;
прагнути до адекватного сприйняття знань і навичок по його охороні, їх втіленню
у повсякденне життя.
Для
досягнення мети необхідно спрямувати освітній процес на виконання наступних
завдань:
Систематизувати знання дітей про:
• фізичну сферу здоров’я (будову тіла, функції
органів тіла, засоби збереження здоров’я тощо);
• психічну
сферу здоров’я (почуття та емоції, керівництво ними);
• соціальну сферу здоров’я (залежність стану
здоров’я від умов життя; правила поведінки в суспільстві; негативний вплив
шкідливих звичок на здоров’я тощо).
Сформувати вміння (навички):
• у фізичній
сфері здоров’я: самостійно піклуватися про власне здоров’я, орієнтуватися у показниках
свого фізичного стану, використовувати знання про функції органів тіла в різних
видах діяльності;
• у
психічній сфері здоров’я: зосереджуватися на приємних спогадах, використовувати
їх для покращання настрою, контролювати негативні емоції;
• у
соціальній сфері здоров’я: оцінювати
життєві ситуації, прогнозувати результати діяльності, наслідки поведінки,
безконфліктно спілкуватися, піклуватися про хворих, з повагою ставитися до
здорових.
Розвинути установки до:
•
самостійного виконання оздоровчих процедур;
• прояву
позитивних емоцій у процесі здоров’я творчої діяльності;
• дотримання
здорового способу життя.
Одним із
актуальних завдань у практиці роботи дошкільних навчальних закладів є
забезпечення кваліфікованої допомоги у наданні дітям знань про основи здоров’я,
виробленні навичок збереження, зміцнення і відновлення фізичного, психічного і
соціального здоров’я дітей. Важлива місія у цій діяльності належить вихователям
дошкільних навчальних закладів. Великий педагог В. Сухомлинський з цього
приводу писав: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це
найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить
їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої
сили…».
Навчально-виховний
процес з формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного
здоров’я педагогам доцільно будувати на таких принципах:
• науковості
(усі відомості, що пропонуються дошкільникам, повинні ґрунтуватися на науковому
фактичному матеріалі);
• доступності
(наукова інформація має бути адаптована до сприймання дітьми дошкільного віку,
логічно структурована);
• наочності
(інформацію, що надається дітям, доцільно супроводжувати демонстрацією наочного
матеріалу, проведенням дослідів, прикладами з життя дітей, літературних джерел,
використанням художнього образного слова тощо);
• системності
(нові знання повинні базуватися на загальних знаннях, які вже мають діти,
сприяти формуванню в дошкільників уявлень і понять щодо фізичної, психічної та
соціальної сфер здоров’я);
• урахування
індивідуальних особливостей дітей (обов’язково враховувати індивідуальні
можливості особистості);
• активності
особистості (теоретичні знання доцільно закріплювати в практичній діяльності,
створивши умови для самостійного пошуку дітьми фактичного матеріалу щодо
формування складових здоров’я).
Для
формування компетенції дітей у сфері фізичного здоров’я необхідно щоденно
планувати і проводити освітню роботу,використовуючи дидактичні ігри, посібники,
художні та фольклорні твори, ілюстрації. Створювати умови для самостійного
визначення дітьми функцій органів тіла, а саме: проводити досліди,
експерименти, пропонувати для виконання проблемні завдання відповідно до теми,
що вивчається. Під час виконання вихованцями гігієнічних і загартувальних
процедур, у ході сюжетно-рольових ігор„Сім’я”, „Дитячий садок”, „Лікарня”,
„Перукарня” закріплювати назви органів тіла і правила догляду за ними.
Необхідно спонукати дітей встановлювати зв’язок між станом окремих органів тіла
і загальним самопочуттям, робити висновки щодо доцільності дотримання
здоров’язберігаючого стилю поведінки.
Кожні два
тижні доцільно оновлювати комплекс вправ із коригувальної гімнастики та
проводити її з дітьми з метою формування правильної постави, зміцнення стоп,
м’язів тіла. Постійно спонукати дошкільників контролювати поставу в однолітків
та рідних, пояснювати вплив постави на стан внутрішніх органів людини. У
процесі спілкування доводити вихованцям доречність щоденного виконання фізичних
вправ і дотримання рухового режиму, розкривати їх роль у розвитку організму
дитини. Підтримувати бажання дошкільників організовувати рухливі ігри,
придумувати власні загальнорозвивальні вправи. Спонукати слабоактивних дітей
включатися в ігри, розваги.
Старших
дошкільників слід привчати до самостійного виконання загартувальних процедур
(миття рук до ліктів, обтирання тіла вологою рукавичкою, ходіння босоніж тощо),пропонувати
виконувати їх з членами родини.
ТРВЗ
Використання
символічної синектики у роботі з дітьми дошкільного віку
Дошкільний період — найбільш оптимальний для розвитку пізнавальної сфери
дитини. Тому формування в дошкільнят активно-пізнавального ставлення до
навколишньої дійсності і здатності довільно регулювати власну пізнавальну
діяльність набуває вирішального значення. У дошкільному віці дуже важливими є
організація дитячого досвіду, його узагальнення та фіксація у вигляді еталонів,
символів, умовних позначень, моделей тощо.
Одним із ефективних та цікавих методів ТРВЗ (теорії розв’язання
винахідницьких завдань) — є метод символічної синектики, тобто
відображення реального світу різними символами і знаками. Людство створило
велику кількість символів, і складність полягає не в тому, щоб засвоїти правила
їх уживання, а в тому, щоб розуміти і запам’ятати, що саме вони означають. Цей
метод сприяє розвитку в дошкільнят багатої уяви, здатності до перетворень,
уміння знайти приховані залежності та зв’язки, допомагає мислити
нестандартними образами. Адже основою розвитку розумових здібностей є
оволодіння дитиною діями заміщення і наочного моделювання. Як відомо, жодна
діяльність людини не відбувається без використання знаково-символічних засобів.
Наприклад, візьмемо побутово- і практичну діяльність, де
використовується широкий спектр знаково-символічних засобів: умовні позначення,
піктограми, дорожні знаки тощо. Соціальні форми (використання символів) є
індивідуальними формами розвитку дитини і відіграють головну роль у формуванні
понять.
Уміння оперувати символами — це головна особливість людини. Розвиток
пізнавальної діяльності проходить три сходинки: дійову, образну, символічну, що
відображають світ по-своєму. Якщо в роботі з дітьми не використовувати
спеціальних вправ, спрямованих на розвиток символічних уявлень безпосереднього
досвіду, то вона до зрілого віку буде залежати від наочних і дійових способів
уявлення світу.
Символічна діяльність розвивається на основі примітивної активності.
Таким чином, людині від народження притаманна здатність до символізації, а
отже, ознайомлення зі знаково-символічними засобами має відповідати віку і
враховувати особливості знакових засобів. У психології стверджується, що
символічна функція не проявляється, а формується в різних видах діяльності.
Отже, використання символічної синектики:
1.
Допомагає не лише збагатити словниковий запас дошкільнят, але й сприяє
розвитку пізнавальної активності та образного мислення.
2.
Сприяє формуванню мовленнєвої компетенції дитини.
3.
Допомагає дітям подолати сором’язливість та невпевненість. Вони навчаються
відстоювати власну точку зору, самостійно приймати рішення. А це, погодьтеся,
надзвичайно важлива й корисна якість для подальшої діяльності дитини у
будь-якій сфері життя.
Напрями роботи з формування пізнавальної активності дітей засобами
символічної синектики
Порівняння предметів
Мета: учити дітей порівнювати предмети за схемами, знаходити відмінні і
подібні ознаки в порівнюваних предметах, розширити словник словами «подібні» —
«не подібні», «однакові» — «різні», узагальнити знання про те, що порівнювати
предмети — означає знайти подібність і відмінність між ними, формувати
пізнавальну активність.
Алгоритм роботи:
1.
Первинне ознайомлення з предметом і його назвою.
2.
Дослідження властивостей предмета:
- колір,
- відтінки;
- форма;
- розмір;
- властивості
поверхні;
- назва
деталей предмета.
3.
Найпростіша класифікація предметів.
Спочатку вчити дітей порівнювати предмети, що відрізняються лише якоюсь
однією ознакою (наприклад, м’ячі або башточки однакового розміру, але різні за
кольором). Потім діти порівнюють предмети однієї тематичної групи (овочі,
фрукти). Після цього слід перейти до порівняння предметів різних тематичних груп.
Отже, під час порівняння предметів дошкільники вчаться знаходити головні,
суттєві ознаки, відрізняти їх від другорядних, несуттєвих.
Описування предметів
Мета: учити дітей складати описову розповідь за картинками- символами,
збагатити словник словами, що означають назву овочів, їх якості і властивості,
учити добирати синоніми, відгадувати загадки.
Алгоритм роботи (на прикладі теми «Помідор»):
1.
Відгадування загадок про овочі.
2.
Сюрпризний момент, де герой приносить посилку.
3.
Розглядання дітьми опорних схем.
4.
Опис вихователем моркви, яка міститься в посилці, за символами.
5.
Пропозиція вихователя описати помідор, використовуючи картинки-символи:
- колір;
- форма;
- величина;
- смак;
- місце
вирощування;
- вживання
в їжу.
6.
Опис помідора дітьми.
7.
Заучування загадки про помідор.
Використання схем при складанні описових розповідей допоможе дітям засвоїти
порівняння предметів не в загальній формі — чим подібні або чим відрізняються
предмети, а диференціювати, порівнюючи предмети за формою, величиною тощо.
Такі вправи сприяють розвитку зорового та слухового сприйняття, уваги до
поняттєвого аспекту мовлення і готують дітей до самостійного описування
предметів, активізують діяльність мислення дітей.
Складання речень
Мета: вправляти дітей у складанні речень за схемами, узгоджувати прикметники
з іменниками в роді, числі й відмінку.
Алгоритм роботи:
1.
Розгляд ілюстрації.
2.
Бесіда за її змістом.
3.
Складання 2 — 3речень за ілюстрацією.
4.
Пропозиція скласти речення за схемами.
5.
Розгляд дітьми опорних схем, пояснення вихователем незрозумілих символів.
6.
Наведення вихователем зразка складання речення.
7.
Складання речень дітьми.
8.
Дидактична гра «Виправ помилку».
Заучування віршів
Мета: учити запам’ятовувати римований текст за допомогою символів,
розвивати інтонаційну виразність мовлення, пробуджувати інтерес до світу
природи.
Алгоритм роботи (на прикладі вірша М. Рильського «Віє вітер
з-під воріт»):
1.
Читання вірша для створення емоційної атмосфери відповідно до теми твору і
активізації в уяві дітей образів вітру, воріт, кота, сонця.
2.
Розглядання дітьми опорних схем до вірша, виставлених на магнітній дошці.
Запитання відповідно до змісту схем.
3.
Читання вірша вдруге і пропозиція малятам слідкувати за послідовністю схем.
4.
Пояснення дітям семантики слів: «чеше», «шовкові», «муркоче».
5.
Пропозиція дошкільнятам відтворити рядки вірша за опорним матеріалом.
6.
Читання вірша з паузами, пропозиція дітям по черзі підказувати пропущені
слова, подяка за допомогу.
7.
Читання вірша самостійно (за бажанням).
Після цього слід звернути увагу дітей на помилки, яких вони припустилися,
проаналізувати їх. Якщо рівень засвоєння матеріалу в дітей різний, то доцільно
організовувати індивідуальні заняття.
Відгадування загадок
Мета: учити дітей розуміти значення символів і за допомогою них розгадувати
загадки.
Алгоритм роботи:
1.
Загадування загадки, повторення її кілька разів, щоб дитина краще
запам’ятала і повніше виділила ознаки.
2.
Аналіз загадки з привертанням уваги дитини до ознак і встановленням зв’язку
між ними за допомогою навідних запитань.
3.
Складання схеми загадки.
4.
Аналіз схеми до загадки.
5.
Повторення загадки.
6.
Пропозиція її відгадати.
Звичайно, такий вид роботи під силу не всім дітям, адже треба не тільки
з’ясовувати ознаки предметів і встановлювати зв’язок між ними, а ще й зрозуміти
значення символів, що розкривають зміст загадки.
Дидактичні ігри
Мета: учити дітей розуміти символи, вдосконалювати уявлення про способи
класифікації предметів за типовими ознаками.
Алгоритм роботи:
1.
Створення емоційної атмосфери.
2.
Висунення дидактичного завдання.
3.
Формулювання ігрового задуму.
4.
Розглядання карток-символів.
5.
Формулювання правила гри.
6.
Розподіл виконавських дій.
7.
Проведення ігрових дій.
8.
Оголошення результату.
Виховне значення дидактичних ігор полягає в тому, що вони сприяють розвитку
в дітей активності, віри у свої сили. Цей напрям роботи буде ефективним, якщо
його застосовувати систематично і послідовно.
Складання казок
Мета: учити дітей колективно складати нову казку за допомогою
знаків-символів, розповідати створену в такий спосіб казкову оповідку,
використовуючи речення різних граматичних конструкцій, виразну інтонацію.
Алгоритм роботи:
1.
Створення емоційної атмосфери.
2.
Пропозиція вихователя придумати казку.
3.
Висловлювання дітьми своїх думок.
4.
Зразок початку казкової розповіді, поданий вихователем.
5.
Продовження казки дітьми.
6.
Запис казки за допомогою символів.
7.
Розповідання казки вихователем за символами.
8.
Розповідання казки дітьми за символами.
Якщо виникають труднощі в придумуванні окремих умовних позначень змісту
казки, можна поступово замінити їх буквеними позначеннями. Спочатку проводиться
індивідуальне заняття з дітьми, які потребують уточнення, систематизації знань
за окремими темами, а потім індивідуально-групове, закінчується робота зі
схемами-моделями на фронтальному занятті під час узагальнення знань із
лексико-граматичної теми.
Тепер з’ясуємо доцільність використання карток-символів під час формування
пізнавальної активності дошкільників:
- символи
дозволяють дитині зберігати в пам’яті набагато більшу кількість
інформації;
- запропоновані
в картках функції є узагальненими поняттями, які дозволяють дитині
абстрагуватися. За таких умов у малюка розвивається логічне мислення;
- символи
стимулюють розвиток уваги, сприймання, фантазії, уяви, активізують зв’язне
мовлення;
- картки
допомагають здійснювати синхронний розвиток дітей;
- під час
роботи з картками-символами малюк вже не є пасивним спостерігачем або
слухачем, він є центром творчої діяльності.
Отже, використання символічної синектики:
1.
Допомагає не лише збагатити словниковий запас дошкільнят, але й сприяє
розвитку пізнавальної активності та образного мислення.
2.
Сприяє формуванню мовленнєвої компетенції дитини.
3.
Допомагає дітям подолати сором’язливість та невпевненість. Вони навчаються
відстоювати власну точку зору, самостійно приймати рішення. А це, погодьтеся,
надзвичайно цінна й корисна якість для подальшої діяльності дитини у будь-якій
сфері життя.
Пам’ятка для батьків
В успішному вихованні дитини велику роль відіграє її уміння спілкуватися та
висловлюватися. Дитина має вміти як відповідати на запитання, так і ставити їх,
описувати предмети, розповідати про подію та розмірковувати з приводу неї.
Оволодіти цими вміннями дитина може за допомогою карток-символів. Пізнавальна
діяльність людини починається з безпосереднього споглядання, а потім стає
предметом абстрактного мислення і перевіряється практикою. Тому батькам з
раннього дитинства рекомендуємо досконало формувати у дітей уміння оперувати
символами. У дитини розвиток пізнавальної діяльності проходить через
відображення світу по-своєму. Батькам потрібно спрямувати всі свої сили на
розвиток символічних уявлень, піднімаючись по сходинках: дійове, образне,
символічне мислення, створення в уяві яскравого образу предмета, формування у
дітей навичок побудови зв’язної цілісної описової розповіді, розвиток у малюків
цілісного образного мислення, а також уяви та спостережливості, поглиблення
знань дітей про навколишній світ, покращення комунікативних навиків у дітей.
При складанні для полегшення описової розповіді слід використовувати наочні та
опорні схеми, картки-символи: овочі та фрукти, тварини та рослини, одяг та
предмети побуту, герої казок та мультфільмів, пори року тощо. З допомогою
карток-символів дітям легко вдається вивчати вірші, відгадувати загадки,
складати та переказувати казки, ознайомлювати з явищами природи в різні пори року,
грати в дидактичні ігри.
Комментариев нет:
Отправить комментарий