Інформація для батьків

"Виховання громадянина починається з сім,ї"

(консультація для батьків)

     На сучасному етапі демократизації громадянського суспільства актуальною є проблема формування громадянськості, що передбачає становлення особистості, спроможної знайти відповідь на основніпитання існування, пізнати себе, суспільство і час, в якому вона живе, здатної брати активну участь у вирішенні соціальних проблем та досягнути успіху в житті.

   Результатом формування громадянськості є соціальна зрілість особистості, яка складається як із практичних навичок участі у суспільному житті, так і рівня розвитку її громадянських якостей. Сутність проблеми пихолого-педагогічних закономірностей онтогенезу особистості, її соціалізаціїта громадянського становлення досліджували в своїх працях І.Бех, М.Боришевський, В.Кутішенко, Л.Крицька, Л.Макарова, В.Москаленко, О.Гуменюк, В.Оржеховська, О.Сухомлинська, К.Чорна та ін.

Формування громадянської спрямованості особистості передбачає дослідження сутності поняття “особистості”, тобто вивчення місця, позиції людини у системі суспільних зв’язків та її комунікацій. Оскільки центральним, системоутворюючим є відношення до інших, то стати особистістю означає зайняти певну життєву, міжоособову моральну позицію, у достатній мірі усвідомлювати її і нести за неї відповідальність, утверджуючи своїми вчинками.

     Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, нами було зазначено, що поняття“особистість” вживається у двох основних значеннях: людина, яка має свідомість і людина, яка досягла певного рівня розвитку. Такий рівень характеризується наявністю у людини власних поглядів, моральних вимог і оцінок, які роблять її відносно стійкою і незалежною від чужих її власним переконанням впливів.

     Формою існування особистості є її розвиток, який відбувається на всіх етапах життєвого шляху. Розвиток особистості є сукупністю прийомів і способів соціального впливу на індивіда, метоюякого є створення у нього системи певних соціальних цінностей, установок, світогляду, виховання моральних та громадянських якостей.

     Передумовою громадянського становлення є соціалізація особистості.Соціалізація особистості та її громадянське становлення у психологічно-педагогічному аспекті розглядається як поетапне розгортання системи її соціальної життєдіяльності, кожна фаза якої позначається зміною провідного різновиду діяльності, яка має такі ознаки: у її формі виникають і всередині якої диференціюються інші, нові види діяльності; у ній формуються, або перебудовуються окремі психічні процеси; від неї залежать основні психологічні зміни особистості в певний період часу.

      Важливою сферою соціалізації особистості та її громадянського становлення є спілкування. Це складний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, обумовлений потребами у спільній діяльності, який включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, взаємне сприйняття і розуміння. Таким чином, соціальний сенс спілкування полягає у тому, що воно слугує засобом передачі форм культури і суспільного досвіду від покоління до покоління – через звичаї, традиції, норми поведінки, книги, твори мистецтва, предмети матеріальної культури, систему освіти, виховання, філософію, релігію.

           Ще однією сферою формування громадянської спрямованості особистості є розвиток її самосвідомості. Головною характеристикою самосвідомості, як було з’ясовано в процесі нашого дослідження, є розуміння і сприйняття особистістю самої себе як певної цілісності, у визначенні власної ідентичності. Без самосвідомості, як зазначає В.Москаленко, не може здійснюватись ні пізнання людиною соціального світу, ні соціальне самовизначення її в ньому. Самосвідомість спрямована на пізнання внутрішнього світу суб’єкта і його стосунків з об’єктивною дійсністю і проявляється в самопізнанні, самоаналізі, самооцінці. На цій основі усвідомлюється рівень знань, досвіду і характер можливостей, які є базою для вироблення принципів пізнавальної і практичної діяльності, життєвої позиції, постановки життєвих цілей і способів їх здійснення.

Саме тут важливого значення набуває самовиховання особистості, де суб’єктом і об’єктомвиховання є одна і та ж людина. Це самостійна, цілеспрямована, систематична робота людини, спрямована на формування і розвиток своїх кращих, соціально цінних якостей і усунення недоліків, яка здійснюється з метою максимальної самореалізації. Для процесу самовиховання важливим є всі властивості свідомості. Особливе значення має рефлексія як здатність виділити своє“Я”, критична оцінка своїх якостей.        Особистість свідомо прагне виробити певні людські, зокрема моральні, вольові і фізичні якості. Саме це і є завданням самовиховання – досягнення гармонійної досконалості, тобто творчої активності; цілеспрямованості; раціоналізації життя; розвитку самодисципліни; формування почуття міри; вміння управляти емоціями, почуттями;ставлення до людей, як до вищої цінності.

       Як свідчить педагогічна практика, самореалізація та самоутвердження особистості здійснюється у процесі навчально-виховної діяльності. Таким чином, провідну роль у процесі соціалізації та громадянського становлення особистості відіграють навчання, виховання та самовиховання, які спрямовані на її удосконалення, самореалізацію, вироблення поглядів, переконань, життєвих цілей, шляхів і способів їх здійснення, формування соціальних якостей та громадянської позиції.

       Отже,особистість у процесі соціалізації та формування громадянськості набуває ряд соціальних та громадянських якостей, формується тип соціального мислення, система соціальних установок, громадянська позиція. Світогляд, знання, почуття, моральні установки та життєвий досвід особистості є тим грунтом, на якому формуються переконання. Наявність у людини певних переконань свідчить, що вона впевнена у своїй правоті, свідомо обрала свій життєвий шлях, займає активну громадянську позицію, розуміє суть та наслідки своєї діяльності, поведінки та вчинків.

          Таким чином, об’єктом педагогічної та психологічної науки, як зазначає О.Сухомлинська, є психологічне обґрунтування цілеспрямованого формування пізнавальної діяльності та якостей зростаючої особистості. Об’єкт педагогічної науки – це система різних педагогічних впливів та явищ, у центрі якої перебуває дитина.

Підсумовуючи, ми дійшли висновку, що психологічний аспект формування громадянської спрямованості особистості передбачає вивчення сутності психологічних явищ життя особистості, її психологічних властивостей, вікових особливостей. Тоді як у педагогічному аспекті, особистість розглядається як суб’єкт і об’єкт навчання та виховання. Саме тут акцентується увага на можливостях особистості у самопізнанні та пізнанні світу, на розвитку її творчих можливостей та здібностей. Отже, спільним об’єктом дослідження психологічної та педагогічної науки є особистість та її активна взаємодія із соціальним середовищем,яке має суттєве значення для онтогенезу особистості, її соціалізації та громадянського становлення.

____________________________________________________________________________________________________________________________________

Дефіцит батьківської любові

Родина  була й залишається головним осередком становлення й розвитку дитини.

Саме ви, батьки:

·        вводите малюка у світ  людських взаємин;

·        вчите  відрізняти добро від зла;

·        жити серед однолітків.

Стосунки в сім’ї – це зразок для дітей, які в ній виховуються

Майже весь досвід життя в суспільстві дошкільник здобуває у родинному колі через наслідування старших. У цьому  віці наслідування підкріплюється загостреним  бажанням дитини чинити так, як мама, тато або інші члени сім’ї. Ви всі  хочете  гарно виховати своїх  малят, але самого лише бажання замало. Для цього потрібні знання!

У наш час вам, шановні батьки, зайнятим професійною діяльністю, заклопотаним матеріальним забезпеченням сім’ї, бракує часу:

·        для систематичного спостереженням за дитиною,

·        для глибокого вивчення її розвитку.

Мене дуже непокоїть дефіцит батьківської любові, що спостерігається, нажаль, із перших років життя дитини.

Симптоми цієї хвороби такі:

дитина часто сумує, вередує або без причини галасує;

навмисно робить дурниці чи ж просто порушує правила;

часто хворіє.

На жаль, трапляється так, що: ви не вмієте і не  визнаєте за потрібне показувати дитині свою любов, не визнаєте значущість таких стосунків, не прагнете  набути таких умінь.                                   

Тому хочеться привернути вашу увагу, до цих проблем і допомогти  Вам:

краще розуміти інтереси, можливості, переживання, вчинки ваших малят;

ставити до них вимоги, що відповідають їхнім силам і віку.

Зрозумійте : дитині потрібні люблячі мама і тато всі 24 години на добу. Не комплексуйте через те, що малюк забирає у вас весь вільний час.

Для розвитку дитині потрібно:

Максимально емоційне і позитивне, насичене  спілкування із батьками!!!

Дух любові й тепла, яким сповнена дитяча кімната,  позитивно впливає на здоров’я малюка.

Але надмірна любов може згубно впливати на дитину.

Найпідступніша любов – замилування, коли:

ви  в захопленні від кожного вчинку малюка,

ви не замислюєтеся над їхньою суттю та можливими наслідками.

Щоб у сім’ї не виріс егоїст:

Навчайте  дитину помічати поруч із собою людей, в яких теж є свої почуття, бажання, потреби, з якими слід рахуватися;

Будьте  мудрими з дітьми;

Стримуйтесь у момент негативних дитячих проявів;

Умійте  поглянути на проблему з позиції малюка;

Будуйте  рівноправні стосунки, в яких одна правда та спільне розуміння добра і зла, якими керують взаємодовіра, повага й любов;

При таких стосунках у сім’ї неможливе застосування «батьківської влади», що дуже часто стає нездоланним бар’єром у налагодженні взаємин із членами родини.

Щоб в сім’ї панувала взаємодовіра, повага і любов   притримуйтеся таких рекомендацій:               

Заохочуйте  самостійність своєї дитини.

Якщо ваш  малюк потребує допомоги, створіть такі умови, щоб він сам знайшов  шляхи подолання проблемної  ситуації.

Не давайте готових відповідей – ваша допомога має обмежуватися натяками, навідними запитаннями.

Відзначайте досягнення дитини. Віддайте перевагу похвалі, а не докорам.

Не доповнюйте схвалення вчинків або поведінки дитиною критикою.

Не намагайтеся ставити перед дитиною завищені вимоги.

Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж від себе.

Пам’ятайте, що для дитини позитивний приклад батьків значить більше за їхні повчання.

Створіть для дитини куточок, де буде її стіл, полички, іграшки, книжки, олівці фарби, альбоми та інші предмети, необхідні для її самостійної діяльності, гри.

Розповідайте дитині якнайбільше позитивного про самостійність, допитливість, а також про дитячий садочок, школу.

Пам’ятайте, після 20 хв. занять дитині необхідна перерва, зміна діяльності.

Не проводьте розвивальних занять із дитиною пізно ввечері.

Пам’ятайте, для продуктивності діяльності дитині необхідно спати 10 – 12 год. на добу, з урахуванням денного відпочинку ( 1- 1.5год.)

 Консультація для батьків : "Моя родина"

                           

Родина – це не просто слово. Це уособлення любові, радості, турботи і різних емоцій, які супроводжують нас протягом усього життя. Для того, щоб діти краще розібралися з поняттями «сім’я» та «родина», розширили свої знання про родинні відносини та сформували правила поведінки.

Бесіда «Родина дає нам, а ми – родині»

Запитайте дітей, які асоціації викликають у них слова «родина» та «сім’я». Після цього поговоріть про їхнє значення у житті кожного з нас. Нехай діти спробують пояснити якомога детальніше:

Чому потрібно поважати і любити членів своєї сім’ї?

Навіщо родичі турбуються про нас, намагаючись завжди допомагати?

Чи потрібно радувати батьків та інших членів сім’ї? Як це можуть зробити діти?

Чи варто дітям просити винагороду за допомогу своїм батькам чи іншим родичам?

Кількома словами опишіть, якою має бути ідеальна родина (наприклад, «велика», «щаслива», «весела», «дружня» тощо).

Також можна запропонувати дітям скласти і розповісти невеличкі розповіді про те, як вони зазвичай допомагають своїм батькам.

Приказки про родину

Батька з матір’ю поважати – горя не знати.

Братська любов міцніша за кам’яну стіну.

У сім’ї і каша густіша.

Вся сім’я разом, так і душа на місці.

Дерево тримається корінням, а людина сім’єю.

Дім зігріває не піч, а любов і згода.

За загальним столом їжа смачніша.

Сімейний горщик завжди кипить.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

Які мамка й татко, таке й дитятко.

Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.

Син мій, а розум у нього свій.

Запитайте в дітей, яка приказка сподобалася їм найбільше. Нехай вони спробують пояснити, яка ідея об’єднує всі ці фрази. Крім того, кожна дитина може обрати один вираз, уявити його сюжет та зобразити на малюнку. Діти можуть зображувати будь-які ідеї.

Вправа «Відпочиваємо в сімейному колі»

Запропонуйте дітям скласти  коротеньку розповідь  про те, як вони полюбляють відпочивати разом із родиною. Діти повинні сказати, з ким із рідних та де вони проводять час, у які ігри грають та якою їжею смакують. Крім того, діти можуть указати, кого б іще вони хотіли бачити під час такого відпочинку.

Бесіда «Дружна родина»

Поясніть дітям, що мир та порозуміння в родині є запорукою щасливого життя. Усі її члени мають бути рівноправними, поважати один одного та прислухатися до порад своїх рідних. Також запитайте дітей, що таке сімейні обов’язки, та які завдання має виконувати кожен із членів родини.

Крім того, варто більш детально обговорити правила доброзичливих стосунків у родині. Для цього запропонуйте дітям твердження, які вони мають проаналізувати й оцінити словами  «так» чи «ні». Діти мають назвати правильну відповідь, аргументувавши свій вибір. Насамкінець можна створити «Пам’ятку дружньої родини».

Перелік тверджень:

Мама повинна прокидатися раніше за всіх і готувати сніданок (Ні, батькам варто допомагати одне одному, виконуючи такі обов’язки по черзі).

Обирати телепрограми для перегляду може лише тато (Ні, інтереси кожного члена родини однаково важливі).

Тато і мама мають спільно піклуватися про родину і допомагати одне одному (Так).

Діти не мають допомагати батькам, а лише гратися і їсти солодощі (Ні, допомога батькам – це не просто обов’язок, а й можливість зробити їхнє життя простішим і подякувати за турботу).

Дідусь та бабуся старші, тож їхня думка важливіша за слова батьків (Ні, важливість порад не визначається віком родичів).

Члени родини мають не сваритися, а допомагати одне одному (Так).

Діти мають навчатися, бо це потрібно їхнім батькам та іншим родичам (Ні, це потрібно насамперед самим дітям).

Усі члени родини мають зустрічатися лише на свята (Ні, це варто робити якомога частіше)

Усі члени сім’ї мають намагатися щиро любити й поважати своїх родичів (Так).

ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ

• ·          Сім'я починається зі слова «МИ», вирішуйте разом будь-які протиріччя і проблеми.
• ·          Поважайте один одного, звертайте увагу на прохання і бажання інших.
• ·          Не дорікайте, не звинувачуйте і не принижуйте один одного.
• ·          Поспішайте зробити добру справу і не чекайте нагороди.
• ·          Будьте терпимі, не поспішайте вилити свій гнів, подумайте спочатку.
• ·          Вмійте зрозуміти і пробачити один одного.
• ·          Смійтеся разом, а не над ...
• ·          Шукайте один в одному гарне, говорите про достоїнства
• ·          Навіть якщо впевнені, що винен хтось, шукайте причину в собі.
• ·          Робіть першим крок назустріч, якщо виникне сварка або конфлікт.

ЩО Ж РОБИТИ, ЯКЩО ПРОБЛЕМИ НЕ РОЗВ’ЯЗУЮТЬСЯ?

·          Налаштуватися на те, що вам знадобитися терпіння і наполегливість.

·          Змиритися з думкою, що кожен має право на свою думку, кожному потрібно вміти поважати права інших.

·          Використовувати стратегію співпраці тобто максимального задоволення інтересів обох сторін, це дасть можливість конструктивно розв'язати конфлікт.

ЧУДОВО, ЯКЩО ВИ ВИКОРИСТОВУЄТЕ П'ЯТЬ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ ВЗАЄМОВІДНОСИН В СІМ'Ї:

1. Лагідні слова;

2. Час, який проводите разом;

3. Допомога один одному;

4. Подарунки;

5.Дотики.

                                   ЯК ЗАЦІКАВИТИ ДИТИНУ?

Малюк дошкільного віку володіє величезними можливостями розвитку і пізнавальними здібностями. У ньому закладений інстинкт пізнання і дослідження світу. Допоможіть дитині розвинути і реалізувати свої можливості. Не шкодуйте витраченого часу. Воно багаторазово окупиться. Ваша дитина переступить поріг школи з упевненістю, навчання буде для неї не важким обов'язком, а радістю, і у вас не буде підстав турбуватися з приводу її успішності.

Щоб ваші зусилля були ефективними, скористайтеся наступними порадами:

1.     Не допускайте, щоб дитина нудьгувала під час занять. Якщо дитина весело вчиться, вона вчиться краще. Інтерес – найкраща з мотивацій, він робить дітей по-справжньому творчими особистостями і дає їм можливість відчувати задоволення від інтелектуальних занять.

2.     Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначається часом і практикою. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант.

3.     Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і недостатнього просування вперед або навіть деякого регресу.

4.     Будьте терплячі, не поспішайте, не давайте дитині завдання, які перевищують його інтелектуальні можливості.

5.     У заняттях з дитиною потрібна міра. Не змушуйте малюка робити вправу, якщо він крутиться, втомився, засмучений; займіться чимось іншим. Постарайтеся визначити межі витривалості дитини і збільшуйте тривалість занять поступово. Надайте дитині можливість іноді займатися тією справою, яка їй подобається.

6.     Діти дошкільного віку погано сприймають суворо регламентовані, повторювані, монотонні заняття. Тому при проведенні занять краще вибирати ігрову форму.

7.     Розвивайте в дитині навички спілкування, дух співробітництва і колективізму; навчіть дитину дружити з іншими дітьми, ділити з ними успіхи і невдачі: все це їй знадобиться в соціальній атмосфері загальноосвітньої школи.

8.     Уникайте несхвальної оцінки, знаходите слова підтримки, частіше хваліть дитину за її терпіння, наполегливість і т.д. Ніколи не підкреслюйте її слабкості в порівнянні з іншими дітьми. Формуйте у неї впевненість у своїх силах.

А найголовніше, намагайтеся не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування, ніколи не втрачайте почуття гумору. Пам'ятайте, що у вас з'явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною. Отже, успіхів вам і – більше віри в себе та можливості своєї дитини!

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

      Консультацiя для батьків       

 "Вчимо дiтей спiлкуватись"

"Вчимо дiтей спілкуватись"

         Для повноцінного і всебічного розвитку особистості дитині необхідно вміти спілкуватися з однолітками і з дорослими. Дитині легше навчитися спілкуванню, якщо відносини в сім'ї склалися довірчі і відкриті. Коли дитина навчиться спілкуванню з батьками, йому легше буде спілкуватися з оточуючими людьми.

      Для формування вміння спілкування батькам необхідно прийняти свою дитину повністю, з усіма його слухняності і примхами, і не забувати говорити йому про те, як ви його любите. З дитиною завжди потрібно говорити на рівних, тоді він буде прагнути до спілкування. Перед сном проаналізуйте, скільки разів ви сьогодні повчали і критикували малюка, а скільки раз розповіли йому що-небудь цікаве, поділилися своїми думками, і хвалили його. І який результат? А доброзичливих звернень має бути набагато більше!

      Дитина весь час потребує підтримки батьків. Навіть у випадку, коли він сам карає себе за погану оцінку або вчинок, називаючи себе «дурним», «бараном», і т.д., ви повинні переконати його. Дитина підсвідомо сподівається, що батьки бачать його іншим, і спеціально провокує їх, щоб почути у відповідь: «Ти розумний і добрий, наступного разу в тебе обов'язково вийде». Завжди відкрито говоріть з дитиною про свої почуття, тільки тоді він навчиться їх розуміти, а, отже, і говорити про них. Для того, щоб дитина могла навчитися виражати почуття, з ним потрібно розмовляти, читати книги і займатися спільною діяльністю.

     Дітей дошкільного віку можна вчити спілкуванню з допомогою рухливих ігор. Дорослий в цих іграх виступає в ролі учасника гри та ведучого. Це дозволить йому краще оцінювати дії інших учасників гри і стежити за дотриманням правил. Дитина буде вчитися орієнтуватися на партнера, і гідно програвати, не ображаючись. Після рухомий гри можна завести розмову з дитиною на пізнавальні теми. Наприклад, якщо в грі у вас «брали участь» якісь тварини, то дитині буде цікаво дізнатися про їхнє життя. Під час розмови краще використовувати картинки із зображенням тварин або зоологічне лото.

     Намагайтеся не просто повідомляти дитині цікаві відомості, а втягуйте його в розмову, щоб він ставав повноправним учасником бесіди.

     Є діти, які мають природжений талант знаходити спільну мову з ким завгодно, де завгодно, коли завгодно. А є діти, яким це складно дається.Та спілкуватися краще можна навчити будь-яку дитину!

     Спілкування має величезне значення для загального психологічного розвитку дітей, для становлення дитини як особистості. До старшого дошкільного віку, тобто до 5-ти, а тим більше до 6-ти років у дітей повинні бути наступні комунікативні уміння:

- уміння слухати і чути іншого;

- уміння брати участь у вільній бесіді;

- уміння бути уважним до самого себе і до оточуючих;

- уміння розуміти відчуття і настрої іншого;

- уміння осмислювати свої вчинки і вчинки іншого.

Для того, щоб розвивати ці вміння, розкажіть дитині про «Секрети спілкування»:

1. Називай друга по імені, і він звертатиметься до тебе так само;

2. Будь уважний до тим, хто тебе оточує, і люди поважатимуть тебе;

3. Будь ввічливий, і у тебе буде багато друзів;

4. Умій уважно слухати іншого, і ти зможеш дізнатися багато нового.

     Розкажіть про ці правила дитині якби «проміж іншим», у відповідь на якесь запитання дитини про спілкування чи просто у відповідній ситуації. Тоді ефект буде максимальним.

Також ви можете влаштувати цікаві ігри для дитини, які непомітно для неї допоможуть відпрацювати основні навички, без яких неможливо обійтись у спілкуванні.

Гра № 1 «Обличчя»

Намалювати на листочку обличчя з різним виразом: весела обличчя, таке, що плаче, похмуре, хитре, здивоване, перелякане, і так далі. Визначаємо разом з дитиною, що виражають ці обличчя, і знайомимо дитину з тим, що вираз обличчя називається «мімікою». Говоримо хором це слово.

Гра №2 «Маски»

Дітям і собі даємо завдання: виразити за допомогою міміки горе, радість, біль, страх, здивування. А хто-небудь третій визначає, чи вдалося зобразити «маску». Бажано, щоб було хоча б 3 гравці (ідеально: мама, тато, дитина).

Гра № 3 «Жести»

Пояснюємо хлоп'ятам, що розмовляти можна і за допомогою жестів. Згадуємо по черзі, які жести ми знаємо (як жестом зупинити машину, попросити про щось, поздороватися, попрощатися...). Виграє той, хто зміг згадати жест останнім. Тільки будь ласка, не обігруйте свою дитину. Найкраще, якщо влаштувати гру між декількома дітьми, а ви будете суддею (слідкувати, щоб ніхто не використовував незрозумілих або тільки що вигаданих жестів). Якщо ж такої можливості немає, і ви граєте вдвох з дитиною, у кінці гри переключіть увагу дитини на щось інше, непомітно змініть тему. У будь-якому випадку не акцентуйте увагу на тому, що ви перемагаєте дитину. На жаль, не всі діти вміють раціонально реагувати на таке. Так же, як і не всі дорослі. Ця порада стосується всіх ігор, у які ви граєте з дитиною.

Гра №4 «Іноземець»

Раптом ви потрапили в іншу країну, ви не знаєте мови, вас не розуміють. За допомогою міміки й жестів запитайте дорогу в зоопарк, в басейн, на площу, де стоїть пам'ятник, у кінотеатр, у кафе, на пошту і так далі.

Гра №5 «Ці різні слова»

Розкажіть дитині, що за допомогою слів можна приголубити, прогнати, засмутити, зігріти, образити. Заспокой ляльку Таню, яка плаче, подаруй подарунок другу на день народження, поясни іншому, що тобі не подобається, коли тебе штовхають і попроси більше цього не робити. Таких ситуацій можна придумати безліч. Звичайно, ви можете використовувати такі ситуації, з якими дитина має проблеми: як вирішити непорозуміння без бійки, як пояснити, що ти чогось хочеш без сльоз, купити хліб у магазині… Усі ці ситуації програються за допомогою слів, міміки, жестів.

Гра №6 «Опиши друга»

Дві дитина або дитина з кимось із дорослих стають спиною один до одного і по черзі описують зачіску, обличчя, одяг іншого; хто опинився точнішим, той виграє.

Гра №7 «Дотики»

Дитина закриває очі, а хто-небудь із присутніх доторкається до рук. Малюк відгадує, хто це і називає по імені.

Гра №8 «Слухаємо тишу»

      Пропонується всім послухати тишу, а потім визначити, хто і що почув в тиші. Як варіант, можна зробити короткий вступ до гри й сказати, що у нас дома поселилася фея Тиша. «Хочете послухати її пісні? Для цього требі сидіти тихо-тихо і тільки найуважніші зможуть почути її». Бажано, щоб підчас гри сусіди не робили ремонт і не слухали музику, тобто щоб дійсно було максимально тихо. Окрім розвитку вміння слухати, ця гра розвиває вміння концентрувати увагу та контролювати своє бажання «щось сказати», коли знаєш, що це невчасно. Важливо не «перегнути палку» і зупиняти гру як тільки ви бачите, що вона починає набридати дитині, а після закінчення запитувати, що дитина почула. Які були звуки: голосні, тихі, який був тембр (перед цим поясніть, що таке «тембр» дитині), де дитина чула схожі звуки і т.д.